ВГСУ фактично сформував правовий підхід для стягнення з землекористувача упущеної вигоди за користування землею без оформлення договірних відносин (внесення змін в існуючий договір).

Похожее изображениеСуть його в наступному - коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України, а ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

В минулому році по цій схемі було прийнято чимало рішень ВГСУ.


17 січня 2017 року Справа № 922/2097/16 Вищий господарський суд України

«Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес - Партнер" про стягнення 47230,51 грн. недоотриманого доходу за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Достоєвського, 18 у м. Харкові.


Мотивуючи позов приписами статті 22 Цивільного кодексу України, статей 224, 225, 229 Господарського кодексу України, Харківська міська рада зазначала про те, що у зв'язку зі зміною нормативно-грошової оцінки земель міста Харкова, що є підставою для перегляду розміру орендної плати за земельні ділянки, та на виконання рішення органу місцевого самоврядування.


Департамент земельних відносин здійснив розрахунок розміру переглянутої орендної плати та направив відповідачу пропозицію щодо внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки; відповідач ухилявся від внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати, внаслідок чого міська рада недоотримала в бюджет дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за період з моменту отримання відповідачем пропозиції про внесення змін до договору до набрання чинності рішенням суду про внесення відповідних змін».

Суди відмовили в задоволенні позову, але ВГСУ ці рішення скасував і справу направив на новтий розгляд, зазначивши – О.Б.


«…враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.


Однак, всупереч приписам статей 42, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди не надали належної оцінки доводам позивача щодо неправомірності поведінки відповідача, яка полягала у його бездіяльності (ухиленні від вчинення дій, які випливають з актів законодавства), фактично не розглянули спір відповідно до заявлених позивачем предмету та підстав позову, не надали оцінки правомірності та добросовісності дій відповідача в зв'язку з чим дійшли передчасних та необґрунтованих висновків за наслідками вирішення цього спору».


Джерело: Земельне право


Вам необхідна наша допомога?
1. Зателефонуйте нам:
+ 38 (099) 9817805
+ 38 (063) 6736351
2. Напишіть нам:
shashlykov@legal.co.ua
globus.nikopol@gmail.com
3. Приходьте до нас:
м. Нікополь, вул.Першотравнева, 1
м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 5

Ми готові вирішити Вашу проблему!

Нет комментариев
Добавить комментарий