Із зали суду: огляд останньої судової практики ВГСУ

1. Суд приймає тільки ті докази, що мають значення для справи

СУТЬ СПОРУ: керуючись договором про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення, КП «Водоканал» виконало контрольне обстеження технічного стану і роботи систем водопостачання на території об’єкта ПП «А». За результатами обстеження КП «Водоканал» оформило рахунок-фактуру на оплату 16253,72 грн., нарахованих за самовільне користування ПП «А» послугами водопостачання і водовідведення, і надіслало ПП «А» відповідне повідомлення про наявність у нього заборгованості в сумі 16253,72 грн. ПП «А» оплатило виставлений рахунок, а після цього звернулося до господарського суду з позовом до КП «Водоканал» про скасування штрафних санкцій у розмірі 16253,72 грн., вважаючи їх оперативно-господарською санкцією у розумінні ст.235 ГКУ. У задоволенні позовних вимог йому було відмовлено. ПП «А» подало касаційну скаргу.

Суд під час вирішення справи виходив з такого: факт самовільного користування позивачем послугами водопостачання і водовідведення є встановленим, не спростований у суді, тому дії відповідача, що нарахував плату у розмірі 16253,72 грн., відповідають вимогам закону та умовам договору; повідомлення, надіслане КП «Водоканал» споживачеві, про наявність у нього заборгованості, має інформативний характер і, не будучи нормативним актом, не породжує ніяких юридичних наслідків для позивача, а тому обраний позивачем спосіб захисту не відповідає приписам законодавства; колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позовних вимог з урахуванням положень ст.33, 34 ГПКУ через недоведеність.

Постанова ВГСУ від 05.01.2017 р. № 922/2184/16: касаційну скаргу ПП «А» залишити без задоволення.

2. Позовну заяву суд повертає без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі

СУТЬ СПОРУ: ТОВ «М» звернулося до господарського суду з позовом до Банку про зобов’язання перерахувати кошти в сумі 9278079,02 грн., що знаходяться на рахунку позивача у Банку, на його рахунок в іншому банку. Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, позовну заяву повернено заявникові без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПКУ. ТОВ «М» подало касаційну скаргу, зауваживши, що цей спір не є спором майнового характеру, а тому господарський суд безпідставно повернув його позовну заяву, за подання якої було сплачено 1378,00 грн., тобто як за спір немайнового характеру.

Вирішуючи справу, суд керувався таким: з аналізу положень ЦКУ і Закону № 2346(1) випливає, що між ТОВ «М» і Банком склалися зобов’язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які мають майново-грошовий характер, оскільки у разі задоволення позовних вимог позивач отримує можливість розпорядження майном — коштами у сумі, яка вказана у відповідному платіжному дорученні. Своєю чергою, щодо відповідної суми коштів Банк буде позбавлений можливості її подальшого використання, а отже, в цьому випадку позивач фактично виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами; суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що за подання позову у цій справі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 139171,19 грн. (як за позов майнового характеру); установивши, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1378,00 грн., тобто в меншому розмірі, ніж це передбачено законом, господарський суд правомірно повернув позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Постанова ВГСУ від 25.01.2017 р. № 910/10544/16: касаційну скаргу ТОВ «М» залишити без задоволення.

3. Судове рішення може бути переглянуте за нововиявленими обставинами

СУТЬ СПОРУ: ухвалою апеляційного господарського суду від 19.08.2016 р. апеляційну скаргу ТОВ «А» на рішення господарського суду було повернено заявникові у зв’язку з відсутністю доказів направлення її копії сторонам у справі і доказів сплати судового збору за її подання. 01.11.2016 р. ТОВ «А» звернулося до апеляційного суду із заявою про перегляд ухвали апеляційного суду від 19.08.2016 р. за нововиявленими обставинами, вказавши як такі рішення Європейського суду з прав людини у справі «Беян проти Румунії» від 07.05.2008 р. (щодо обов’язковості врахування майнового стану заявника при вирішенні питання про звільнення його від сплати судового збору), про яке представник заявника дізнався лише 28.10.2016 р. Суд у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами відмовив. Не погодившись із таким рішенням, ТОВ «А» подало касаційну скаргу.

Суд під час вирішення справи виходив з такого: відмовляючи ТОВ «А» у задоволенні поданої заяви, суд дійшов висновку, що вказане рішення Європейського суду не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки за своєю суттю у цьому випадку воно є не юридичним фактом, а може вважатися правовим обґрунтуванням певної вимоги заявника, наприклад вимоги про відстрочення (звільнення) від сплати судового збору у зв’язку із скрутним майновим становищем і великим розміром збору; апеляційним судом встановлено, що раніше, при зверненні з апеляційною скаргою на рішення господарського суду, заявник не подавав жодних доказів на підтвердження сплати ним судового збору в установленому порядку та розмірі, і не порушував питання про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору; заявник не надав доказів того, що про існування вказаного рішення Європейського суду, прийнятого ще у 2008 році, він дізнався лише у 2016 році; враховуючи, що у поданій апеляційній скарзі ТОВ «А» не посилалося на своє скрутне фінансове становище чи інші обставини для звільнення (відстрочення, розстрочення) його від сплати судового збору, то твердження заявника про те, що рішення Європейського суду мало істотне значення для справи і для прийняття судового рішення, є необґрунтованим і безпідставним.

Постанова ВГСУ від 24.01.2017 р. № 904/1724/15: касаційну скаргу ТОВ «А» залишити без задоволення.

4. Рішення загальних зборів товариства може бути оскаржене до суду учасником товариства

СУТЬ СПОРУ: фізична особа – учасник товариства (позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Товариства «В» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства. Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов було задоволено. Відповідач подав касаційну скаргу.

Суд під час вирішення справи враховував таке: статутом Товариства «В» встановлено, що загальні збори є повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60% голосів; під час проведення загальних зборів питання щодо кворуму на зборах учасників товариства повинно вирішуватися із застосуванням відповідних положень статуту; оскільки на загальних зборах учасників Товариства «В» були присутні учасники, частка яких у статутному капіталі в сукупності становить 50,0631% від загальної кількості голосів, висновок про те, що загальні збори учасників Товариства «В» відбулися за відсутності передбаченого статутом Товариства кворуму для їх проведення, є обґрунтованим, і це безумовна підстава для визнання недійсним рішення, прийнятого на цих зборах.

Постанова ВГСУ від 25.01.2017 р. № 906/456/16: касаційну скаргу Товариства «В» залишити без задоволення.

Автор: Інна Львова
Джерело: buhgalteria.com.ua


Вам необхідна наша допомога?
1. Зателефонуйте нам:
+ 38 (099) 9817805
+ 38 (063) 6736351
2. Напишіть нам:
shashlykov@legal.co.ua
globus.nikopol@gmail.com
3. Приходьте до нас:
м. Нікополь, вул.Першотравнева, 1
м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 5

Ми готові вирішити Вашу проблему!

Нет комментариев
Добавить комментарий