Депутатський копіпаст: чи реально захистити авторські права на закони

Депутатський копіпаст: чи реально захистити авторські права на закони

На розгляд парламенту внесено проект закону №5689 «Про авторське право на тексти законодавчих актів». Один із його ініціаторів, Юрій-Богдан Шухевич, впевнений, що крадіжка інтелектуальної власності процвітає навіть серед нашої інтелектуальної еліти ─ народних депутатів, їх помічників-консультантів і експертів апарату Верховної Ради.


«Часто тексти норм пропонованих законопроектів копіюються суб'єктами законодавчої ініціативи один в одного, що в подальшому використовується для власного політичного піару», ─ упевнений він. Законопроектом, зокрема, пропонується заборонити використовувати тексти проектів законодавчих актів без письмової згоди їх авторів. Наскільки хороша ця ідея ─ постаралася розібратися Тетяна Харебава, радник юридичної компанії.


Згідно з поточною редакцією статті 10 закону України «Про авторське право і суміжні права», серед іншого, не є об'єктами авторського права «видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади».


Ідея необхідності боротьби з імітацією бурхливої «інтелектуальної» діяльності можновладців здається цілком обгрунтованою

Судячи з пояснювальної записки до проекту, саме в цій нормі міститься зло. І її дійсно можна трактувати по-різному. Хоча там і перераховані нормативно-правові акти, водночас словосполучення «виданий офіційний документ» можна розуміти як документ, який створюється певним органом влади в рамках його повноважень. Іншими словами, якщо в органу є право розробки нормативно-правових актів (а тим більше, якщо цей орган є суб'єктом законодавчої ініціативи), то підготовлені ним законопроекти, згідно з таким розумінням ст.10 закону, не можуть захищатися авторським правом.


І таке трактування закону цілком обгрунтоване. Тут буде цілком доречною аналогія зі службовим твором, де державний орган діє як найманий працівник, а платники податків ─ як роботодавець. Таким чином, права (тим більше майнові) на інтелектуальний продукт, розроблений таким органом у робочий час на виконання його обов'язків, як мінімум, не можуть повністю належати самому органу. Такі права належать народу України ─ як «роботодавцю» органу влади. До речі, законопроекти, підготовлені приватними особами або неурядовими організаціями, не підпадають під це обмеження і цілком можуть захищатися авторським правом.


Однак проект №5689 навряд чи буде реалізований по суті. Принаймні в тій формі, як це бачать його автори. Сама ідея позовів між народними депутатами про захист їх авторських прав на законопроект з вимогами відшкодувати збиток або ж укладання ліцензійних договорів між ними вже викликає іронічну посмішку. А як вам перспектива кримінальних проваджень за статтею 176 (Порушення авторського права і суміжних прав) КК України в зв'язку з масовим крадіжками законопроектів депутатом-рецидивістом?


Притягувати недобросовісних законотворців до відповідальності можна і потрібно в рамках законодавства, що регулює їх діяльність. Запозичення чужих законопроектів має розглядатися в аспекті невиконання або неналежного виконання обов'язків державних чиновників

Проте ідея необхідності боротьби з імітацією бурхливої «інтелектуальної» діяльності можновладців здається цілком обгрунтованою. Але її втілення має бути аж ніяк не в площині авторського права.


Притягувати недобросовісних законотворців до відповідальності можна і потрібно в рамках законодавства, що регулює їх діяльність (закони «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про Національний банк України» та ін.) Іншими словами, запозичення чужих законопроектів має розглядатися в аспекті невиконання або неналежного виконання обов'язків державних чиновників.

Наприклад, закон «Про статус народного депутата України» перераховує лише обов'язки обранців, але ніяких негативних наслідків за порушення для них не передбачено. Так, народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед українським народом, він повинен дотримуватися депутатської етики, поважати честь і гідність інших народних депутатів, не використовувати депутатський мандат у корисливих цілях (що також включає випадки «присвоєння» положень чужих законопроектів).


Можливо, відсутність юридичних санкцій за порушення цілком обгрунтована, тому що на кону репутація народного обранця і голоси електорату. Але, зважаючи на те, що «політична» відповідальність ─ не найнадійніший запобіжник від зловживань, заходи відповідальності варто було б переглянути. Ними можуть бути як штрафні санкції (наприклад, 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення), так і позбавлення мандата. Штрафи будуть наповнювати державний бюджет, водночас народні обранці стануть обачнішими, виконуючи свої безпосередні обов'язки.


Джерело: forbes.net.ua


Вам необхідна наша допомога?
1. Зателефонуйте нам:
+ 38 (099) 9817805
+ 38 (063) 6736351
2. Напишіть нам:
shashlykov@legal.co.ua
globus.nikopol@gmail.com
3. Приходьте до нас:
м. Нікополь, вул.Першотравнева, 1
м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 5

Ми готові вирішити Вашу проблему!

Нет комментариев
Добавить комментарий